Колись в Україні існувала система, без якої жоден виробник не міг офіційно продавати свою продукцію на ринку. Її знак бачили на упаковках, в документах, у специфікаціях – і мало хто насправді розумів, що за ним стоїть. Мова про УкрСЕПРО – державну систему сертифікації продукції, яка десятиліттями визначала правила гри для бізнесу в Україні.
Якщо коротко: українська система сертифікації УкрСЕПРО – це механізм підтвердження того, що товар або послуга відповідає встановленим нормативним вимогам безпеки та якості. Її роль у ланцюжку "виробник – ринок – споживач" була ключовою. Без відповідного документа продавати певні категорії продукції було просто неможливо.
Як виникла система УкрСЕПРО
Історія УкрСЕПРО починається у 1993 році – саме тоді, після здобуття незалежності, Україна почала формувати власну нормативну базу стандартизації та сертифікації. Декрет Кабінету Міністрів "Про стандартизацію і сертифікацію" заклав законодавче підґрунтя для нової системи.
Фактично це була адаптація радянської моделі ГОСТ до нових реалій. Держстандарт України очолив усю вертикаль: від розробки стандартів до нагляду за ринком. Система стала обов'язковою для широкого переліку товарів – від електроприладів до харчових продуктів.
З чого складалася система
УкрСЕПРО – це не просто документ або знак на упаковці. Це була розгалужена інфраструктура з чіткою ієрархією та розподілом функцій між різними установами.
До моменту реформ система налічувала понад 80 органів сертифікації та близько 700 акредитованих випробувальних лабораторій по всій країні. Це дає розуміння масштабу.
Структура включала три ключові рівні:
- Національний орган – Держстандарт України (пізніше – Держспоживстандарт, потім – ДП "УкрНДНЦ"): формував правила, затверджував схеми, акредитував учасників системи.
- Органи сертифікації – галузеві та незалежні організації, акредитовані для роботи в певних категоріях продукції: вони приймали заявки від компаній, організовували процес перевірки та видавали сертифікати відповідності УкрСЕПРО.
- Випробувальні лабораторії – технічна основа всієї системи: саме тут продукцію фізично тестували на відповідність державним стандартам – перевіряли електробезпеку, механічну міцність, хімічний склад тощо.
Кожен етап мав свої вимоги та строки. Процес міг тривати від кількох тижнів до кількох місяців – залежно від типу товару та обраної схеми сертифікації.
Що підтверджував сертифікат УкрСЕПРО
Сертифікат відповідності УкрСЕПРО – це офіційний документ, який засвідчував: конкретна продукція відповідає чинним нормативним документам України. Переважно йшлося про вимоги безпеки – для споживача, для довкілля, для умов експлуатації.
Видавали його виключно акредитовані органи сертифікації. Жодна компанія не могла самостійно "присвоїти" собі цей статус. Документ був прив'язаний до конкретної схеми, партії або серійного виробництва.
Для ринку це слугувало свого роду фільтром: якщо є сертифікат – товар пройшов перевірку. Якщо немає – питання відкрите.
Чому систему скасували у 2018 році
Скасування обов'язкової сертифікації в рамках УкрСЕПРО відбулося не спонтанно. Це був закономірний результат євроінтеграційного курсу країни та підписання Угоди про асоціацію з ЄС.
Стара модель була громіздкою, корупційно вразливою та не узгодженою з європейськими підходами. Бізнес витрачав ресурси на формальні процедури, які не завжди реально підвищували безпеку продукції. Реформа передбачала перехід від дозвільної логіки до логіки відповідальності виробника. Тобто держава більше не "дозволяє" продавати – вона встановлює вимоги, а виробник сам підтверджує їх виконання.
Що прийшло на заміну УкрСЕПРО
Після 2018 року Україна перейшла до системи оцінки відповідності на основі технічних регламентів – це модель, що відповідає підходам Євросоюзу. Принцип роботи принципово змінився.
Ось що стало ключовими елементами нової моделі:
- Технічні регламенти замінили старі держстандарти як основні нормативні документи – вони гармонізовані з директивами ЄС.
- Декларація відповідності стала основним інструментом для більшості товарів – виробник або імпортер сам декларує, що продукція відповідає вимогам.
- Обов'язкова участь акредитованих органів залишилася лише для окремих категорій товарів підвищеного ризику – медичних виробів, газового обладнання, засобів індивідуального захисту тощо.
- Маркування СЄ (або його українського аналога) поступово стає орієнтиром для ринку замість знака УкрСЕПРО.
- Ринковий нагляд посилився – держава контролює не процес сертифікації, а реальну безпеку товарів, що вже перебувають в обігу.
- Станом на 2026 рік Україна продовжує поглиблювати гармонізацію своєї системи з вимогами ЄС у рамках євроінтеграційного процесу.
Якщо ви займаєтеся виробництвом або імпортом товарів, перша практична порада – з'ясуйте, який технічний регламент поширюється на вашу продукцію. Саме від цього залежить, яка процедура оцінки відповідності вам потрібна і чи потрібна взагалі участь зовнішнього органу.
